Меню Закрити

AB_Law

#AB_Law 

# Алгоритм

 

 

Алгоритм – набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв’язання задачі за скінченну кількість дій.

 

В останній статті я обіцяла, що присвячу окрему статтю темі фіксації порушень авторських прав.

 

Отже, як ви зрозуміли сьогодні тема:

«Фіксація порушень авторських прав та збір доказів»

 

Ви виявили факт продажу контрафактної продукції із зображенням ваших творів в магазині на розі, або ви дізналися про протиправне розміщення вашого образотворчого твору в мережі Інтернет. Постає питання: що з цим робити?

В залежності від того, де саме встановлене порушення вашого права, ким воно порушено, яким саме чином та в залежності від результату, який ви хочете отримати, як наслідок вчинення дій щодо захисту вашого права, можна розробити певну кількість варіантів способів захисту порушеного права. Але це вже буде конкретний кейс, а наша задача освітити алгоритм дій в цілому.

Для здійснення судового захисту порушеного права перш за все необхідно зібрати докази. Адже суд вирішує справу на засадах змагальності сторін, що означає, що кожна сторона у справі повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому саме сторони несуть ризик настання наслідків неподання всіх необхідних для вирішення справи доказів.

Простіше кажучи, якщо ви подали достатньо доказів порушення вашого права саме відповідачем та наявності у вас відповідного права, то позов буде задоволено, а якщо доказів недостатньо, або відповідач надасть зі свого боку докази, якими спростовуються надані вами докази, то у задоволенні позову буде відмовлено.

Теоретично доказами є будь – які дані. На підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Практично для того, щоб довести порушення авторського права, його необхідно зафіксувати. Фіксуванню підлягають дата та час порушення, особа порушника, особа «фіксувальника», місце порушення та спосіб порушення.

 

 

Способами фіксування порушення в Інтернет можуть бути:

– допомога приватних компаній, які фіксують інформацію на сторінках мережі Інтернет (он-лайн сервіси, надання відповідних послуг за договором);

– фіксація судовими експертами (важливо: напрямом діяльності експерта має бути інтелектуальна власність, художні твори тощо, у висновку має бути зазначено, що такий підготовлений для подачі в суд);

– самостійна фіксація (відео-, фотофіксація (зокрема, скріншоти), зроблені власноруч, є програми, які ведуть запис з монітору екрану, роздруківка веб-сторінки);

– огляд веб-сторінки нотаріусом та фіксація результатів такого огляду (нажаль: не всі нотаріуси погоджуються здійснювати таку нотаріальну дію);

– огляд веб – сторінки адвокатом та фіксація результатів такого огляду (схоже з оглядом нотаріусом, проте адвокати більш згідливіші);

– довідки, отримані від провайдерів (можуть підтвердити, першість розміщення зображення, послідовність його копіювання та додавання на інший ресурс);

– огляд доказів судом, який здійснюється за відповідним клопотанням (суддя має право зайти на сторінку і побачити правопорушення самостійно, проте є ризик, що цей контент видалять з сайту до перевірки, тому важливо надати й інші докази порушення).

 

Способи фіксування порушення в оф-лайні можуть бути:

 

– товарний чек з магазину, що підтверджує придбання контрафактної продукції;

– відео запис процесу придбання контрафактної продукції (при цьому важливо за фільмувати адресу місцезнаходження магазину);

– акт, складений уповноваженою особою або самим автором (важливо, щоб у особи, яка придбаває товар з метою фіксації правопорушення або складає відповідний акт були на такі дії повноваження надані їй автором, підтвердженням чого може бути довіреність).

Доведенню також підлягає факт наявності у позивача авторського права на твір (або правоволодіння), доказами наявності права можуть бути свідоцтво про авторське право (якщо воно є), ліцензійний договір, підпис автора на оригіналі твору, чернетки, тощо.

 

При зборі доказів також важливо визначитися з яким позовом ви будете звертатися до суду, з позовом про відшкодування збитків чи з позовом про виплату компенсації, оскільки від цього залежить об’єм доказів, який необхідно зібрати.

 

Так, відшкодування збитків передбачає доведення чотирьох обставин:

факту порушення авторського права,

факту і розміру заподіяної шкоди,

причинно-наслідкового зв’язку між діями і провину особи – завдавача шкоди.

За умови, що всі складові можна довести, доцільним буде застосувати такий спосіб захисту як відшкодування шкоди.

Розмір компенсації визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Виплата компенсації передбачає лише доведення факту порушення права.

На перший погляд процес фіксації порушень та збирання доказів може здатися складним, проте це тільки на перший погляд. Пройшовши таку процедуру один раз, ви запам’ятаєте відповідний алгоритм, і з легкістю повторите його стільки разів, скільки це буде необхідно для захисту ваших прав. Звісно зручніше доручити здійснити процес збирання доказів, процес підготовки позову та захисту порушеного права в суді професіоналам, проте за необхідності ви, мої читачі, можете впоратися і самі.

Якщо юриста спитати, чи варто вступати у бій, відповідь в більшості випадків буде – «варто», а от «не юристи» будуть рахувати чи вартий бій витрат. І у кожного на підтримку його позиції будуть свої вагомі аргументи.

З вашого дозволу наведу свої аргументи (аргументи юриста).

 

Захищати свої права в суді можливо і, більше того — дуже важливо для становлення правової свідомості наших співвітчизників.

Що більше справ (кейсів) щодо захисту авторського права будуть з’являтися в інформаційному просторі, то серйозніше до авторського права ставитимуться в нашій країні.

Будь – яка судова практика має бути напрацьована, і з цієї точки зору, навіть негативний результат у суді (відмова у задоволенні позову), є позитивним.

 

В цьому аспекті Шевченкове «Борітеся – поборете», як завжди надзвичайно актуальне.

На сьогодні у мене все!

Ірена Климова.


#AB_Law 

Два в одному)))

#Сторітегінг і #матчастина

 

Багато однорідних судових справ стосуються захисту порушених авторських прав художниці Гапчинської Є., яку частіше всього копіюють для комерційного розповсюдження малим бізнесом сувенірної та канцелярської продукції.

Необхідно зазначити, що Є. Гапчинська активно бореться і, що важливо, успішно з такими видами порушень своїх виключних авторських прав.

Найбільш розповсюдженими підставами для звернення до суду за захистом частіше за все є не плагіат, а піратство та розповсюдження контрафактного товару (копій картин) на сувенірній на канцелярській продукції.

Для прикладу наведу рішення Бориспільського міжрайонного суду Київської області від 07.06.2016, яким задоволений позов в повному обсязі, у відношенні ФОП Кузнецова В. В, який розповсюджував, без дозволу позивачки, її відтворений твір образотворчого мистецтва.

Судом по факту реалізації 10 та 11 12.2015 копій картин, в яких були відтворені твори під назвами «Мерлин Монро» 2009 року, «Хліб із салом» 2008 року, та сувенірних магнітів на яких були відтворені твори «Я виросту і ми одружимося!» 2008 року та «Кавунчик» 2008 року, стягнуто з відповідача на користь Гапчинської Є. компенсацію в розмірі 55 120, 00 грн.

Суд доводи відповідача, стосовно того, що він тільки реалізовував продукцію (раніше виготовлену третіми особами), не взяв до уваги та зазначив, що у відповідності до п. б ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права та (або) суміжних прав, яке дає підстави для судового захисту, є піратство в сфері авторського права та (або) суміжних прав – публікування, відтворення, ввіз на митну територію України, вивіз із митної території України та розповсюдження контрафактних екземплярів творів.

При цьому, особа, яка розповсюджує об’єкти авторського права та (або) суміжних прав без дозволу суб’єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір, і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано по договору з третьою особою.

Відповідачем у подібних справах, є саме суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює розповсюдження твору, як правило фізична особа – підприємець, який часто навіть не підозрює, що вчиняє порушення. Проте, не знання законів не звільняє від юридичної відповідальності, адже кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, і ніхто не може використовувати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом (ст.68 та 54 Конституції України).

Порушення авторського права шляхом розповсюдження контрафактної продукції в Україні дуже поширено, адже майже на всіх прилавках, всіх магазинів (як великих так і маленьких) ми зустрічаємо канцелярські вироби та сувенірну продукцію із зображенням на них популярних мультиплікаційних героїв, фотографій зірок шоу бізнесу та картин відомих художників минулого та сучасності. У більшості випадків відповідна продукція розповсюджується без зазначення на ній ім’я автора та без відповідного дозволу автора, а відтак є контрафактною.

Відмічу, що в цілому в Україні склалася позитивна для автора судова практика щодо захисту його авторських прав шляхом стягнення компенсації з порушника, проте є і випадки відмови автору в задоволенні позову, проте останнє має місце лише у випадку недоведеності вимог автора.

Ще раз звертаю вашу увагу на різницю між плагіатом, піратством та розповсюдженням контрафактної продукції.

 

Так, під піратством Закон України «Про авторське право і суміжні права» розуміє опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне оприлюднення програм організацій мовлення, камкординг, кардшейрінг, а також Інтернет-піратство, тобто вчинення будь-яких дій, які відповідно до цієї статті визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет.

 

 

Розповсюдження контрафактного товару – це одна із форм піратства.

Плагіатом вважається оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Стадії судового захисту авторського права обов’язково передує стадія збирання та фіксування доказів, адже саме від ґрунтовної та якісної підготовки до судового розгляду залежить успіх захисту авторських прав в судовому порядку. Темі фіксації порушень авторських прав та збору доказів буде присвячена окрема тема в нашій рубриці.

 

Всього вам світлого і доброго, побачимося ще!

Ірена Климова!

 


#AB_Law 

#матчастина

Про спадкування авторського права

Відповідно до положень цивільного законодавства до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також цивільним законодавством визначені права, які не входять у склад спадщини серед яких зазначені особисті немайнові права. Особисті немайнові права не передаються та не успадковуються, оскільки вони нерозривно пов’язані з певною особою.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» прямо визначає, що майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину, а особисті немайнові права автора не переходять у спадщину.

🔖  Нагадаю, що до майнових прав автора відносяться:

– право на використання об’єкта інтелектуальної власності;

– виключне право дозволяти використання об’єкту авторського права;

– виключне право забороняти використання об’єкту авторського права;

– виключне право припиняти неправомірне використання об’єкту авторського права.

В склад спадщини входять майнові права інтелектуальної власності, які діяли на момент її відкриття.

Об’єктами спадкування можуть бути право на одержання авторського свідоцтва, право слідування та право на одержання винагороди, тощо.

Спадкоємці не отримують у спадщину особисті немайнові права автора, проте вони мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Також слід нагадати, що в Україні права автора охороняються впродовж життя автора та протягом 70 років після його смерті.

🔖  При цьому, особисті немайнові права автора, охороняються безстроково, а саме:

– право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

– забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

– вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

– вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Звертаю вашу увагу, і на те, що відмовляючись від спадщини після смерті автора, такі особи відмовляються від усіх прав та обов’язків пов’язаних з ним, у тому числі і від права на захист недоторканості твору.

Ірена Климова


#ІсторіїабоСторітеллінг

Політичний «креатив»

Наступна історія, яку я хочу вам розказати мала місце тепер вже в далекому 2012 році.

Партія «Свобода» для своєї політичної реклами використала фрагмент роботи Андрія Єрмоленка (українського художника, ілюстратора та дизайнера) із циклу – зображення гайдамака із шаблею.

 

Помітивши на сторінці «Свободи» у Фейбуці таку рекламу, Андрій звернувся до людей, відповідальних за наповнення сторінки, з проханням вказати автора оригінальної роботи. На своє прохання Андрій отримав відповідь, що «автор роботи – Хмельницька Свобода».

Далі було, ще краще:

«А ви провокатори не додумалися своїми мізерними мізками, що Свободівці теж гарно малюють, от і вирішили самі намалювати, про вашого автора ми і знать не знали, і зараз не хочемо».

 

Звісно після такого з цього приводу розгорівся скандал. Андрій Єрмоленко, абсолютно правильно, вирішив, що таке нахабство (і звісно порушення прав автора) не має пройти безкарно, і публічно заявив про проведення ним консультацій з юристами з приводу крадіжки його роботи.

А згодом на своїй сторінці у Фейсбуці Андрій зробив допис, що йому телефонував голова прес служби ВО «Свобода», і вибачався за прикрий інцендент, пояснивши, що «фото жаба» – це справа рук рядового «свободівця» з Хмельницького, який зробив це не подумавши. Також Андрію пообіцяли принести і письмові вибачення.

Як ви розумієте, ВО «Свобода» також провела консультації з юристами, які довели до її відома, що такі дії є дійсно порушенням прав автора. І в такій ситуації ВО «Свобода» залишалося тільки принести свої вибачення.

🔖  Відповідно до положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор має, в тому числі, право звернутися до порушника із вимогою припинити порушення, і як наглядно видно із наведеної історії, такий спосіб захисту також може бути ефективним.

І звісно рядовий «свободівець» і гадки не мав, що порушує авторське право скачавши картинку в інтернеті і розмістивши її на рекламі партії.

На сьогодні все!!!

Зустрінемося наступного тижня!

Ірена Климова


Про орнаменти або узори

Розбавляю теоретичну частину освітньої діяльності, від якої нікуди не дітися, історіями та прикладами.

#AB_Law 

#ІсторіїабоСторітеллінг

У 2014 році поліграфічне підприємство на замовлення іншого підприємства виготовило та передало продукцію – зошити торгівельної марки «1 вересня», на обкладинках яких були використані зображення (малюнків) орнаментів (узорів) вишивки.

Зошити з орнаментами вишиванки поступили у продаж, і їх можна було придбати, в тому числі через інтернет-магазини.

Автор орнаментів (узорів) вишиванки, зображених на зошитах, звернувся до суду за захистом своїх авторських прав та просив стягнути на свою користь 73 080,00 грн компенсації збитків, заподіяних порушенням авторського права, з підприємства – замовника друку зошитів та просив заборонити продаж зошитів продавцю – фізичній особі підприємцю, у якого автором було придбано 5 зошитів.

Підприємство, на замовлення якого були надруковані зошити, заперечувало позовні вимоги та оспорювало авторство малюнків на тій підставі, що малюнки вишивок не можуть бути об’єктом авторського права, оскільки є творами народної творчості, а тому відповідно до п. б ч.1 ст.10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не підлягають захисту.

В свою чергу автор малюнків підтверджував своє авторство тим, що:

– він є користувачем веб-сайту стокових зображень www.SHUTTERSTOCK.com (зареєстрований в США відповідно до законодавства США);

– згідно з портфоліо, що розміщено на сайті, він є фотографом, ілюстратором, художником векторної графіки;

– автор від свого імені розміщує на сайті фотографії, ілюстрації та українські орнаменти, на умовах стандартної ліцензії, відповідно до якої всі виключні авторські права на зображення, розміщені на сайті, залишаються за автором;

– факт розміщення на сайті акаунту автора вказує на наявність договірних відносин між ним та веб-сайтом www.SHUTTERSTOCK.com;

– на веб-сторінках сайту в розділі векторна графіка: www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=65630221, www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=64484947, www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=64414936, www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=67825897, www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=66467902, www.shutterstock.com/pic.mhtml?id=90564388 в 2010 році автором були розміщені шість малюнків узорів вишивки.

Підприємство, на замовлення якого були надруковані зошити, погодилося з тим, що на зошитах, виготовлення яких воно замовило, були зображені малюнки (орнаменти, узори вишиванки) ідентичні тим, що були розміщені автором на сайті www.SHUTTERSTOCK.com. Проте, заявляло, що при виготовленні макетів дизайнерами були використані спірні малюнки вишивки, розміщені на інших сайтах.

За результатами розгляду справи суд визнав порушення авторських прав в даному випадку та задовольнив позовні вимоги автора: стягнув на його користь компенсацію збитків та заборонив продаж зошитів.

В обґрунтування рішення судом було зазначено, що доказів того, що автор оприлюднив твори народної творчості, тобто твори, авторство яких приписують народу внаслідок втрати інформації про автора твору, суду не надано. Вказано, що малюнки були оприлюднені автором на сайті www.SHUTTERSTOCK.com. раніше ніж вони з’явились на інших сайтах. А також, що інших доказів, що ставили б під сумнів авторство позивача на спірні малюнки (зображення) не надано. Тому суд визнав доведеним авторство відповідних малюнків.

🔖  Відповідно до діючого законодавства (ст. 20 Закону України «Про видавничу справу») видавник зобов’язаний дотримуватись норм авторського права. Ніхто не має права опубліковувати твір без згоди автора (ч. 3 ст. 442 Цивільного кодексу України).

Дозволу на використання своїх творів автор не надавав ні видавнику, ні продавцю, і не передавав він таке право і веб-сайту www.SHUTTERSTOCK.com, і доказів іншого в матеріалах справи не було.

Тому, суд дійшов висновку, що Підприємство, на замовлення якого були надруковані зошити (видавник), при видавництві зошитів торгової марки «1 вересня», порушили авторські майнові права позивача.

Оскільки незаконно використано шість малюнків, позивач визначив компенсацію в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, тобто в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання кожного малюнку, що становить 73 080, 00 грн з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2014 року, і такий розмір компенсації був визнаний судом таким, що відповідає обсягу порушень та є реальним.

Вимоги до продавця були задоволені, оскільки суб’єкт господарювання фактично торгував контрафактним товаром, тобто товаром, що виготовлений з порушенням авторського права.

🔖  Відповідно до п. “б” ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Особа, яка розповсюджує об’єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб’єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Наведена історія – приклад успішного захисту автором своїх порушених авторських прав. Хоча звісно не у всіх випадках вдається захистити свої права в суді, і не завжди справа доходить до суду, іноді вдається припинити порушення внаслідок звернення до порушника, який часто густо просто не в курсі, що порушує своїми діями авторське право.

Пильнуйте!!!

Зустрінемося наступного тижня!

Ірена Климова


Право використання творів без згоди автора

#AB_Law

#Матчастина

Без згоди автора (або іншої особи, якій належить авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора та джерела запозичення, допускається (ст. 21-25 Закону України “Про авторське право і суміжні права”):
🔖  (1) використання літературних та художніх творів в об’ємі, виправданому поставленою метою, в якості ілюстрацій у виданнях, програмах телепередач, звукозаписах або відеозаписах учбового характеру;
🔖  (2) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне оповіщення або інше публічне висвітлення творів побачених або почутих під час таких подій, в об’ємі, виправданому інформаційною метою;
🔖  (3) відтворення в каталогах творів, виставлених на доступних загалу виставках, аукціонах, ярмарках або в колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів в комерційних цілях.

Також допускається без дозволу автора або іншої особи, якій належить право:
🔖  (1) виконання уривків із опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання, за умови, що об’єм такого відтворення відповідає зазначеній меті;
🔖  (2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих по об’єму творів, а також уривків із письмових творів з ілюстраціями або без них, за умови, коли:
а) об’єм такого відтворення відповідає зазначеній меті;
б) відтворення твору є одноразовим випадком та не має систематичного характеру.

Допускається без дозволу автора, іншої особи, якій належить авторське право, та без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім’ї раніше правомірно обнародуваного твору, крім:
🔖  (1) творів архітектури у формі будівель та споруд;
🔖  (2) комп’ютерних програм, за виключенням випадків, передбачених ст. 24 Закону;
🔖  (3) репрографічного відтворення книг, нотатних текстів та оригінальних творів образотворчого мистецтва, за виключенням випадків, передбачених ст. 22 (використання бібліотеками) та ст. 23 (для навчання) Закона.

* Репрографічне відтворення (репродукування) – факсимільне відтворення у будь якому розмірі оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер.

Цей перелік випадків вільного використання творів є вичерпним!!!
Гарного всім дня!
До нових зустрічей!

Ірена Климова


Як Національний художній музей України образився на Syndicate Clothing, а потім … не образився …

#AB_Law

#ІсторіїабоСторітеллінг

У серпні 2018 в соціальних мережах через випуск Syndicate Clothing світшотів із зображенням українського класика конструктивізму Василя Єрмілова спалахнула суперечка.

Національний художній музей України обурився появою зображення роботи харківського конструктивіста Василя Єрмілова (1894–1968) – обкладинка для журналу «Авангард» 1929 року, де ця робота зберігається, на світшоті Syndicate Clothing. Дизайн одягу розробив київський художник Вова Воротньов.

На думку Національного художнього музею України, з точки зору етики взаємин та дотримання законодавства Воротньов мав би отримати дозвіл у власників авторського права, а потім письмово повідомити музей про використання зображення.

«Символічна сума за отримання якісного зображення, які платять сумлінні видавництва і періодичні видання, цілком підйомна і для комерційних брендів, які заробляють на продажі товарів із зображенням творів українських мистців…. музей як інституція вкладає людський і фінансовий ресурс, аби твори мистецтва, що стали суспільним надбанням, належним чином зберігалися, реставрувалися, досліджувалися, експонувалися, створює додану інтелектуальну вартість, в результаті чого твір стає впізнаваним брендом. Ігнорувати чи знецінювати роль музею – це марнування шансу на цивілізоване співжиття в тій системі, де ми є взаємозалежними учасниками процесу» – зазначив Національний художній музей України на своїй Сторінці в Фейсбуці.

Вова Воротньов заявляв, що дозвіл від Національного художнього музею України не потрібен, адже він цитував роботу 1920-х років, яка є у вільному доступі. А також наголошував, що був ознайомлений з контекстом авторських прав, коли «робив триб’ют журналу “Авангард” 1929 року у вигляді светра і заголовка колекції для СНДКТ, надаючи у своїй інтерпретації цьому макетові для верстки значення символу українського авангарду 20х років».

Серед художників, мистецтвознавців та арт – критиків також точилася дискусія з цього питання. Зокрема, на захист позиції Національного художнього музею України стала мистецтвознавиця Олена Червоник. Вона  послалася на американський досвід, де ані fair use (використання зображень, на які ще діє авторське право, для суспільного блага), ані public domain (вільний доступ) не поширюються на комерційне використання.

Постали питання в суперечці і до юристів: «Кому належать права на тиражоване зображення 90 літньої давнини?».

У коментарі «Хмарочосу» юрист Клим Братківський, який спеціалізується на авторському праві, зауважив, що в різні історичні періоди терміни дії авторського права на зображення були різними. Так, із 1974 року його збільшили до 25 років, в 1994 – до 50, а в 2001 – до 70.

На момент смерті автора діяло радянське законодавство, за яким охорона складала 15 років після смерті автора, а в 1974 році її збільшили до 25 років.

Єрмілов помер 1968 року, і відповідно термін дії авторського права, за тодішнім законодавством, сплив 1992 року і не подовжився, адже Закон України «Про авторське прав і суміжні права» набув чинності лише 1994 року.

«У Національного художнього музею немає жодних прав на обкладинку журналу «Авангард» 1929 року. Музей посилається на Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Музейний фонд України» від 20 липня 2000 року №1147… Але це не закон, а підзаконний акт. У Законі України «Про авторське право і суміжні права» нічого не сказано про право музеїв видавати дозволи на видання творів, які зберігаються в їхніх фондах. Після завершення терміну охорони авторського права твір перебуває у суспільному надбанні і кожен має право використовувати його без дозволу спадкоємців і без виплати авторської винагороди» – Клим Братківський.

Згідно з постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про Музейний фонд України» (п. 46 Положення про музейний фонд) виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється відповідно до вимог законодавства у сфері авторського права та з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються. Проте, підзаконний акт не може мати вищу юридичну силу ніж закон.

Деякі юристи висловлювали думку, що порушення авторського права в даному випадку все ж мало місце, адже дизайнер до скандалу не зазначав, що робота не його, а Єрмілова, крім того дизайнер сам зазначав, що вніс свої зміни до твору (трохи під корегував), щоб не було претензій. Авторське законодавство захищає не тільки матеріальні права автора, а в тому числі і цілісність та незмінність твору, і автор залишається автором і через тисячу років.

Водночас більшість погодилася, що музей в даному випадку, у відповідності до діючого законодавства, дійсно не має жодних прав.

В подальшому скандал за авторськими правами на твір Єрмілова Національний художній музей України та бренд Syndicate Clothing вирішили розв’язати за допомогою наукового семінару та випуску нової колекції одягу.

В вересні 2018 року музей і Syndicate випустили спільну заяву, в якій визнали, що комунікацію між ними спотворили емоційні закиди в соціальних мережах, а також такі фактори, як відсутність алгоритму поводження з об’єктами радянської культурної спадщини, недосконалість законодавства і стан музейної справи в Україні.

Syndicate Clothing визнав важливість ролі Національного художнього музею України як суб’єкта правових відносин у сфері збереження національної культурної спадщини, та зазначив, що, вважає співпрацю з його співробітниками та науковцями, необхідною та доцільною.

Національний художній музей України разом із Syndicate Clothing оголосили про намір створити спільну колекцію одягу під брендом Syndicate на основі творів з колекції музею. Зробити це легітимно, етично, фахово, а також прозоро в рамках чинного правового поля.

Кожен крок створення спільної колекції одягу з Syndicate Clothing планувалося висвітлювати в соціальних мережах.

31.10.2018 у Національному художньому музеї України за підтримки Міністерства культури України відбувся двохденний семінар-практикум «Проблематика використання авторських прав в діяльності музеїв». У заході взяли участь близько 150 музейників України.

Чи була випущена спільна колекція одягу, я не знаю))), але скандал на цьому вщух…

Залишаю вас в роздумах до наступного тижня)))

Побачимося ще!

Ірена Климова


… до чого тут «право слідування»?

Отже, ви вражені тим фактом, що за рівнем прибутковості світовий ринок предметів мистецтв є третім після зброї та наркотиків. Вражені вартістю деяких картин українського сучасного мистецтва на світових аукціонах, і маєте запитання до чого тут «право слідування»?

Надаю відповіді)).

Для початку наведу короткий екскурс в історію.

Поява інституту «права слідування» була зумовлена жорсткою боротьбою французьких художників на початку ХХ століття за поліпшення умов праці проти експлуатації з боку торгівців –«маршанів», які купували картини бідних авторів за низькими цінами, в подальшому робили їм рекламу та перепродавали за значно вищою щодо першої ціною. Внаслідок такої боротьби в законодавстві Франції (1920 рік) було встановлено особливе майнове право, яке надавалося художнику, коли останній «розлучався» зі своїм твором, з тим, щоб він міг «слідувати» за ним при передачі в ті чи інші руки  та отримувати прибуток, якщо твір стане предметом угоди. І таке право – «право слідування» було оголошене невідчужуваним. Таким чином, Франція вважається «батьківщиною» права слідування.

В чому полягає проблематика?

Продаж оригіналу художнього твору може здійснюватися його творцем лише один раз, в той час як інші митці (письменники, композитори) отримують авторську винагороду за використання необмеженої кількості примірників своїх творів, що мають всі ознаки оригіналу. Твір образотворчого мистецтва завжди існує в єдиному екземплярі, а примірники, що з нього виготовляються  цінності оригіналу не мають. Тому фактично авторська винагорода за використання твору образотворчого мистецтва обмежується сумою, яку автор отримує при продажу оригіналу твору. І саме в цьому є певна несправедливість у порівнянні з законодавчим врегулюванням отримання авторської винагороди за використання аудіовізуальних, літературних творів  тощо.

Зміст права.

Способом захисту інтересів автора твору образотворчого мистецтва за його життя та після смерті і стало запровадження в більшості країн такого правового інституту, як «право слідування». Цей інститут передбачає отримання автором або його спадкоємцями частини доходів від усіх подальших публічних перепродажів творів образотворчого мистецтва.

Зміст права слідування полягає у виплаті автору відповідного відсотка від ціни кожного наступного продажу твору образотворчого мистецтва.

Як право слідування регламентується в нашій країни?

Статтею 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що:

автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті – спадкоємці протягом усього життя автора і 70 років після його смерті користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п’яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.

Положення ст. 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права» фактично означають, що:

автор має право на одержання винагороди у вигляді відсоткових відрахувань від ціни кожного наступного за першим відчуженням (перепродажу), незалежно від того, прибутковим чи збитковим є такий перепродаж оригіналу конкретного твору;

на відміну від виключного права, право слідування є невідчужуваним, хоча й переходить у спадщину на строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір;

від цього права не можна відмовитися;

право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право;

право слідування поширюється на випадки перепродажу, коли в якості продавця, покупця або посередника виступають професійні учасники ринку творів мистецтва, такі як аукціони, галереї, салони, крамниці тощо, які і здійснюють виплату винагороди.

Висновки із наведеного такі:

Право слідування має змішану правову природу – йому притаманні елементи особистих немайнових прав автора та майнових прав автора.

Одна із обов’язкових умов виникнення права слідування – «публічність» перепродажу. У випадку, якщо продаж має «приватний» характер правовий механізм практичної реалізації права слідкування на сьогодні фактично відсутній, наслідком чого є те, що право слідування в Україні практично не діє та залишається «на папері».

Проте, я закликаю вас не засмучуватися з цього приводу, а натомість активно втілювати відповідне право на практиці. Слідкуйте (слідуйте) за вашими творами і творами ваших спадкодавців, і реалізовуйте свої права (отримуйте винагороду) незважаючи на те «публічний» чи «приватний» характер мав перепродаж твору, в тому числі в судовому порядку.

Зустрінемося ще!

Ірена Климова


За рівнем прибутковості світовий ринок предметів мистецтва є третім після зброї та наркотиків…

Доброго дня!

Цього тижня мої «замальовки» рубрики юридичних порад від ArtBureau виходять з невеличким запізненням. Хоча, можливо, ви цього і не помітили))). Але я все одно прошу вибачення за затримку.

Сьогодні, у якості вступу до наступної теми, яку я хочу висвітлити, буду наводити цифри. Правда я не гарантую вам їх 100 % актуальність саме на сьогоднішній момент, але і цього має вистачити, щоб справити на вас враження.

Отже, за оцінками Kunst Asset Management GmbH, у вільному обігу зараз перебуває 2% всіх предметів мистецтва, справжня вартість цих арт-активів складає понад $ 250 млрд.

За рівнем прибутковості світовий ринок предметів мистецтва є третім після зброї та наркотиків.
За останні 50 років мистецтво дорожчало в середньому на 12,6% на рік.

Інвестори почали серйозно ставитися до арт-ринку після того, як в 1950 році два нью-йоркських професори Джанпінг Мей і Майкл Мозес вивели індекс (Mei-Moses Index), що описує динаміку і поведінку цін на предмети мистецтва. Практично вони узагальнили наявні дані з продажу подібних товарів найбільшими аукціонними будинками Нью-Йорка, але це додало інвесторам впевненості. За ці роки зростання Mei-Moses Index не просто не відставав від відомого всім S & P 500, але і значно обганяв його в деякі роки.

Згідно з даними Mei Moses Fine Art Index, що відстежує повторні продажі творів мистецтва, середньорічна дохідність таких вкладень вища, ніж зростання фондового ринку.
При цьому, відомо, що Вінсент Ван Гог (1853 – 1890) за життя зміг продати лише одну свою картину. Яку продав не звичайному покупцеві, а своєму брату Тео, який більшою мірою керувався почуттям жалю до Вінсента. Через багато років після смерті художника покупець з Японії сплатив за картину Ван Гога “Портрет лікаря Гаше” рекордну в історії мистецтва суму – 82,5 млн. доларів США. Кількома роками раніше австралійський підприємець купив “Іриси” Ван Гога за 53,9 млн. доларів, а одна з японських страхових компаній заплатила за “Соняхи” близько 40 млн. доларів.
Роботи Огюста Ренуара (1841 – 1919), які за життя художника продавалися дещо краще, у 1990 році майже наздогнали рекордні ціни на картини Ван Гога. Той самий анонімний покупець з Японії придбав полотно Ренуара “Ле Мулен де ла Галет” за 78, 1 млн. доларів.

Ємність сучасного українського арт-ринку оцінюється в $ 250 млн., враховуючи створені твори мистецтва і середню експертну оцінку вартості цих робіт, а також фактичну їх купівлю.
Так, влітку 2008 року картина Іллі Чичкана «Воно» була продана в Лондоні за $79 500. Продаж відбувся на торгах Phillips de Pury – третього за важливістю після Christie’s і Sotheby’s аукціонного будинку.
У жовтні 2013 року на аукціоні Phillips українське сучасне мистецтво зібрало $115 000, а згодом на перших в історії будинку Sotheby’s торгах Contemporary East – $172 000.
Роботи Олега Тістола є в амстердамському Stedelijk Museum, київському PinchukArtCentre та колекції американця Нортона Доджа. Його останній аукціонний рекорд – $53900 (за полотно «Розмальовка» на торгах Phillips у Лондоні).

Водночас статистика відкритих аукціонів це не більш як 10 % обороту всього ринку мистецтва.

Прості розрахунки дають змогу оцінити весь артринок України в $100 млн., хоча деякі експерти оцінюють його у $150–200 млн. Точних показників немає, оскільки основна частина угод припадає на приватні продажі, які залишаються в тіні.

До чого це я? Я хочу, щоб ви прониклися нашою наступною темою: «Право слідування». Отже, не пропустіть. Зустрінемося на наступному тижні.

Ірена Климова

* При підготовці матеріалу були використані дані, зазначені в публікації Г. Андрощука та С. Давимука «Арт-ринок і право слідування в ЄС та Україні: Економіко – правовий аналіз»


“Про службові твори”

В продовження теми “Про службові твори” наведу історію, яка відбулася в 2015 році між художником Володимиром Кузнецовим та керівником Художнього арсеналу – Наталією Заболотною під час відкриття виставки “Велике та Величне”.

Директор Мистецького Арсеналу Наталія Заболотна в канун відкриття виставки зафарбувала чорною фарбою роботу художника Володимира Кузнецова “Коліївщина: Страшний суд”, на якій були зображені депутати, священики, судьї та мажори за кермом, які горіли в колті, а також відображені події у Врадіївці та тема Чорнобиля.

"Колиивщина: Страшный суд", художник Владимир Кузнецов Сам художник про “заборону” картини дізнався зі слів Заболотної, коли прийшов дописувати роботу, яка на той момент вже була замальована чорною фарбою. По його словам, до інценденту ніяких скарг від кураторів, крім вказівок не малювати відрізаних голів та певних персонажів не було. Документального затвердження концепції не було, але, була згода головного куратора виставки.

Я підкреслював, що робота буде називатися “Коліївщина: Страшний суд” та буде базуватися навколо цих класичних сюжетів з елементами сьогоднішніх українських новин – розказав Кузнецов.

В свою чергу, Наталія Заболотна в коментарі lb.ua відмітила, що картину було вирішено не виставляти, оскільки художник написав не те, що було замислено з початку. Володимир Кузнецов намалював не ту роботу, яка була запланована та погоджена з куратором. З початку планувалося, що це буде сюжет, пов’язаний з подіями у Врадіївці. Але художник вирішив змінити свою концепцію – очевидно, під впливом запланованої акції протесту під стінами Арсеналу, – відмітила Заболотна.

Вона додала, що написана Кузнецовим робота не відповідає концепції виставки, присвяченої святкуванню 1025 – річчя Хрещення Русі.

 

 

Коліївщина_Страшний суд_ Владимир Кузнецов

В 2015 році Печерський районний суд міста Києва виніс рішення за позовом Кузнецова до “Мистецького арсеналу” про захист авторського права на картину.
Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено частково, стягнуто відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн, в задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
Як розказав художник, в позові про порушення авторських прав йшла мова про нанесену шкоду у вигляді прямих збитків від знищення картини (“Українська правда”).

Позовні вимоги були такими:
1. Визнати дії співробітників Арсеналу по зафарбуванню роботи В. Кузнецова “Коліївщина: Страшний суд” протиправними та такими, які порушують майнові права автора.
2. Стягнути з Арсеналу 1000,00 грн моральної шкоди та 121 800,00 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.
3. Зобов’язати Арсенал протягом двох місяців з дня вступу в силу судового рішення розмістити публікацію в ЗМІ, а саме “Українська правда” за власний рахунок про порушення авторського права по відношенню до В. Кузнецов, про причини порушення та вибачення.

…Визнання та відшкодування моральної шкоди без відшкодування за порушення авторських прав вважаю абсурдним. Причина позову була не в моральній компенсації, а в правових відносинах між художником та інститутом, – розказував Кузнецов.

Розберемо які авторські права були порушені. Відповідачем були порушені такі немайнові права автора як право викупу твору та право доступу до твору.
В зв’язку з тим, що право власності на матеріальний об’єкт та авторське право на твір не пов’язані між собою, то власник матеріального об’єкта повинен був допустити автора до твору для створення його копії або фото фіксації, що і було порушено відповідачем.

Також, якщо матеріальний об’єкт, на якому зображено твір неможливо зберегти, власник цього об’єкта повинен перед його знищенням запропонувати його викупити художнику за ціною, яка не перевищує вартість, витрачених коштів на витратний матеріал по створенню твору, яке також було порушено.

Цікаво також, що позиція відповідача зводилася до того, що “зображення в порушення домовленостей не було закінчено до відкриття виставки, у зв’язку з чим і було зафарбовано картину та завішено її баннером”.

Отже, фіксуємо домовленості.

Ірена Климова

 

 

 

 


 

 

 

Авторське право на службові твори

Так влаштований наш світ, що основна частина людства заробляє на життя виконанням певної, заздалегідь обумовленої роботи. В тому числі роботу по найму виконують і художники на замовлення роботодавця або клієнта. Як в цьому випадку регулюються правовідносини між автором і роботодавцем/замовником?

За загальним правилом особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, або на замовлення, належать працівникові/виконавцю, який створив об’єкт. У визначених законом випадках, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належати особі, у якої працює працівник, або на замовлення якої створюється об’єкт.

🔖  При цьому майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору або на замовлення, належать, у відповідності до положень ст. 429, 430 Цивільного кодексу України, працівникові/виконавцю, який створив цей об’єкт та особі, у якої такий працівник працює або на замовлення якої створюється об’єкт, спільно, якщо вони не домовилися про інше, та не виклали свої домовленості у відповідному договорі. Проте Закон України “Про авторське право і суміжні права”, який є спеціальними у даному випадку, відповідно норми якого мають пріоритет перед нормами Цивільного кодексу України, внормовує, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не визначено договором.

🔖  За створення і подальше використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір якої встановлюється за домовленістю між автором і роботодавцем/замовником. Наприклад, наказом Міністерства культури України від 20.10.2011 #1343/0/16-10 затверджений примірний авторський договір про передачу виключних прав на використання твору образотворчого мистецтва.

Таким чином чинне законодавство більшість питань щодо врегулювання майнових правовідносин між автором і роботодавцем/замовником при створенні твору відносить на розсуд сторін. За таких обставин автор має орієнтуватися в питаннях укладання договорів, для того щоб максимально ефективно здійснювати реалізацію своїх майнових авторських прав. Звісно ж можна працювати і без договору, але тоді у автора відсутні будь-які гарантії та страховки.

🔖  При укладанні договору важливо погодити: предмет договору – максимально чітко сформулювати про створення якого твору домовилися сторони; порядок виконання договору, в тому числі строк його виконання; зрозумілий та чіткий перелік зобов’язань сторін; розмір авторської винагороди та порядок розрахунків; належність виключних майнових прав на створений твір (роботодавцю/замовнику одноособово чи спільно автору та роботодавцю/замовнику); порядок користування відповідних прав; обов’язок коригування автором на вимогу роботодавця/замовника створеного твору, у випадку його невідповідності обумовленим критеріям; відповідальність за порушення умов договору; конфіденційність досягнутих домовленостей; тощо.
Укладання письмового договору дисциплінує сторони та допомогає їм не забути досягнуті домовленості між автором і роботодавцем/замовником, а також не дасть спотворити їх, в процесі створення твору.
Договір не є панацеєю від виникнення непорозумінь між його сторонами, проте факт його укладення та факт письмового закріплення умов, на яких виконується робота, значно полегшує врегулювання відносин сторін, в тому числі у питаннях захисту прав автора.

Гарного дня, всім!
До наступної середи!
Ірена Климова


Способи управління майновими правами

Управління своїми майновими авторськими правами суб’єкти авторського права можуть:

– особисто;

– через свого повіреного;

– через організацію колективного управління.

Більшість українських авторів намагається справлятися самотужки і управляти своїми правами самотужки. Проте, такий спосіб не завжди ефективний, в силу цілого ряду причин, в тому числі тих, про які ми говорили раніше.

Водночас управління своїми правами можна доручити повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. В такому випадку здійснюючи управління майновими правами, повірений діє у межах, наданих йому правоволодільцем повноважень.

Можна також доручати управління своїми правами організаціям колективного управління, засади діяльності яких визначаються Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Вказаний закон є профільним і встановлює порядок і особливості здійснення контролю у сфері авторського права.

Система колективного управління правами є частиною системи охорони авторського права. І більш детально ми про неї поговоримо в наступних публікаціях.

Одним із основних елементів інституту управління майновими авторськими правами є функція здійснення захисту авторських права у разі їх порушення, припинення порушення та попередження порушення.

Чинним законодавством передбачені, зокрема, такі способи захисту майнових прав:

– відшкодування збитків та (або) моральної шкоди, спричинених порушенням авторського права;

– стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення;

– виплата компенсації, визначеної судом, в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків та стягнення доходу;

– конфіскація екземплярів творів, виданих з порушенням авторського права.

В наступних публікаціях, я буду детально висвітлювати і кожен із способів захисту майнових прав, а також наводити приклади вдалих і невдалих спроб захисту.

Свої права захищає той, хто на них розуміється. Тому продовжуємо «лупати цю скалу» разом!))

Всім гарного дня і до нових зустрічей!

Ірена Клімова


Історична довідка з розвитку авторського права

Людство завжди ідентифікувало себе й визначалося через культурну творчість і виразні засоби у формі художніх творів. Більша частина цієї творчості дійшла до наших часів і продовжує існувати у фольклорі або інших формах традиційних мистецтв. Сучасне мистецтво та інші форми творів або експресії є показником соціального прогресу і якості життя. Як приватна власність своїх творців, вони цінуються суспільством з багатьох причин (зокрема за їх економічну, політичну й культурну роль), але особливо важливим є те, що в них виражена й продовжує жити спадщина творчих прагнень людини.

Промислова світова революція спричинила появу патентних систем. Поява авторського права спричинена появою й поширенням друкарських верстатів.

Становлення сучасної концепції законодавства в галузі інтелектуальної власності не завжди було безпроблемним. У ХІХ столітті одержали широку підтримку різні суспільні рухи на користь вільної торгівлі, що вимагали скасування патентної системи. Але потужна хвиля націоналізму, характерна для того періоду часу, також відіграла важливу роль у розвитку тенденції прийняття й підтримки чинності сучасних законів про промислову вартість.

У середині ХІХ століття відомі автори виявили, що їхні твори незаконно відтворюються й продаються в інших країнах, і що від цих продажів вони не отримують ніякої авторської винагороди. Для того щоб запобігти такій практиці, французький автор романів «Знедолені» й «Собор Паризької Богоматері» Віктор Гюго заснував з групою відомих авторів Міжнародну літературну асоціацію, що пізніше стала відомою як Міжнародна літературна та художня асоціація. Одним із її завдань було створення певної базової форми міжнародної охорони творів цих авторів. У 1886 році як основу для взаємного визнання авторських прав між різними державами ухвалено Бернську конвенцію з охорони літературних і художніх творів.

Постійна підтримка й подальший розвиток системи інтелектуальної власності протягом останнього століття засвідчує, що багато держав визнають роль інтелектуальної власності у сприянні та стимулюванні інновацій, а також досягнень у галузі технології й мистецтв.

Історія розвитку інтелектуальної власності засвідчує, що передумовою її становлення є визнання того, що власність на винаходи й творчі здобутки стимулює їхнє створення, а останнє, у свою чергу, стимулює економічний розвиток.

Що стосується об’єктів образотворчого мистецтва, то протягом 1960-х-70-х років мистецтво традиційної культури в багатьох країнах перейшло від сувенірів і пам’ятних виробів культури до мистецьких об’єктів, характерних переважно для європейських видів образотворчості. Зараз мистецтво, що походить з традиційної культури, є багатомільйонним бізнесом. Твори мистецтва традиційних культур вважаються тепер гідними займати місце постійних колекцій у провідних музеях образотворчих мистецтв багатьох країн світу. І відповідно до нового статусу збільшується їхня вартість.

Сьогодні соціальні наслідки від контрафактної і піратської діяльності в більшості випадків відчуває кожен артист, художник, новатор і підприємець, змушений безпосередньо вести конкурентну боротьбу з нелегальною продукцією.

Місцева творчість і культура придушуються контрафакцією і піратством, і врешті-решт країна та її громадяни зазнають втрат у цій ситуації, оскільки неналежна повага до культурних здобутків і спадщини протидіє національним зусиллям з розвитку місцевої культури й самоідентифікації.

Із викладеного, за моїм переконанням, ясно слідує висновок: правильною дорогою рухаємося, друзі!

При підготовці довідки було використане джерело: «Інтелектуальна власність – потужний інструмент економічного зростання» Каміл Ідріс.

До нових зустрічей!

Ірена Клімова


 

Сьогодні – про плагіат!

 

 

 

 

 

Важливе питанням для митців – чи є наслідування (копіювання) художнього стилю чи манери художника – плагіатом?

Наприклад в інтернеті є чимало відео уроків живопису «В стилі Гапчинської» (одна із самих популярних з точки зору плагіату та різноманітного копіювання стилю українська художниця – Євгенія Гапчинська).

На перший погляд може здатися, що такі дії є порушенням авторських прав художниці. Проте, авторським правом не охороняються такі категорії як «стиль» та «манера». Ніхто не може зробити стиль (манеру) своєю власністю та отримання право володіти, користуватися, розпоряджатися ними. Наслідувати стилю, манері живопису художника можна без обмежень, але копіювати його твір (в цілому або частинами) можливо тільки у випадках, визначених законом.

Ні в Цивільному кодексі України, ні в спеціальних законах або підзаконних актах, ні в положеннях міжнародних конвенцій та договорів поняття «стиль» як категорія права не визначено. Тобто в правовому полі інтелектуальної власності його визначення відсутнє.

І оскільки – плагіат – визначається як «оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під ім’ям особи, яка не є автором цього твору» (ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), а стиль не є твором, як об’єкт права власності, а наслідування стилю не є точною копією твору (його екземпляром), то і порушення права інтелектуальної власності в такому випадку відсутнє.

Водночас, відповідно до ст. 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», визначені наступні умови використання об’єктів авторського права без згоди автора: обов’язкове зазначення ім’я автора та джерела запозичення; для створення на основі правомірно оприлюдненого твору іншого твору в жанрі пародії, «попуррі» або карикатури.

Мораль: на сьогодні поняття плагіат дещо розмите і найчастіше плагіат не завжди можливо відрізнити від таких суміжних понять як: наслідування, запозичення, співавторство та інших подібних випадків, коли деяка схожість творів можлива.

Але ми з вами у всіх деталях обов’язково розберемося!

Творіть і витворяйте!

Ірена Климова, юрист, експерт ArtBureau


Ірена Климова, юрист, експерт ArtBureau: «Перший крок у будь-яких правовідносинах – це правильний вибір договору!»

Думаю наступною темою має стати тема договорів, оскільки саме договір є інструментом за допомогою якого автор здійснює розпорядження своїми правами.

Отже, автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю або частково. Передача майнових прав автора оформлюється авторським договором.

Майнові права, які передаються по авторському договору, повинні бути в ньому визначені. Майнові права, не вказані в авторському договорі як відчужувані, вважаються не переданими.

🔖  Ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначений порядок передачі права на використання твору.

Так, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком визначених законом випадків.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншими особами. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання твору лише в частині прав, що не передаються.

За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншими особами.

Таким чином, автор або інший власник авторського права може розпоряджатися своїми правами шляхом укладання договорів.

🔖  Види договорів (ст. 1107 Цивільного кодексу України)

🚩 ліцензія на використання об’єкта інтелектуальної власності – письмове повноваження, яке надає право на використання об’єкта в певній обмеженій сфері;

🚩 ліцензійний договір;

🚩 договір про створення на замовлення та використання об’єкта права інтелектуальної власності;

🚩 договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Договори про передачу прав на використання творів укладаються в письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (публікації) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

🔖  Види ліцензій (ст. 1108 Цивільного кодексу України):

🚩 виключна – право на використання об’єкта інтелектуальної власності передається тільки одній особі, при цьому автор не має права самостійно використовувати об’єкт авторського права або передавати його в користування іншим особам;

🚩 одинична – право на використання об’єкта інтелектуальної власності передається тільки одній особі, при цьому автор має право самостійно використовувати об’єкт авторського права;

🚩 невиключне ліцензія – право на використання об’єкта інтелектуальної власності може передаватися і іншим особам, при цьому автор має право самостійно використовувати твір;

🚩  інший вид, що не суперечить закону.

Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. За згодою автора (власника права) можлива субліцензія.

За ліцензійним договором одна сторона надає другій стороні дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Майте на увазі, що у разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. А, якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років. При цьому, якщо за шість місяців до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. Водночас, у цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору.

За договором про створення на замовлення і використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець – письменник, художник тощо) зобов’язується створити об’єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та у встановлений строк.

Такий договір повинен визначати способи та умови використання цього об’єкта замовником.

Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовчуванням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не визначено сторонами в договорі.

За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладання такого договору не впливає на ліцензійні договори, що були укладені раніше.

Авторські договори не підлягають обов’язковій державній реєстрації, проте їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата.

Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором. Проте факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Слід також зазначити, що з точки зору юриспруденції право автора чи іншого правоволодільця відмовитися від авторської винагороди, шляхом укладання авторського договору на безоплатній основі є спірним. З одного боку закон не забороняє передачу авторських прав шляхом укладання договору на безоплатній основі, водночас законодавство України і не передбачає укладання безоплатного договору про передачу прав на використання творів. Окрім цього, відповідно до ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними.

🔖  На сьогодні все, а ви пам’ятайте, що перший крок у будь-яких правовідносинах (і це не стосується лише сфери інтелектуальної власності) – це правильний вибір договору!!!

З найкращими побажаннями, Ірена Климова


Всім, доброго дня!

Знаю, що правові питання можуть бути нудними і викликати бажання поспати, тому вирішила вас розважити парочкою цікавих, на мій погляд, історій.

 

 

 

Історія перша: “Про сумне”

Український художник Сергій Поярков якось звертався з позовом про захист його авторських прав до Печерського районного суду міста Києва до відповідача – ресторатора Олександра Сироти, який прикрасив свій заклад репродукцією картини Пояркова “Мапа ненашої України” (одна із відомих робіт Сергія, на якій зображена мапа нашої країни з сатиричними географічними назвами).

Файл із зображенням картини підприємець завантажив із інтернету та віддав на роздруківку в типографію, не заплативши за використання картини художнику. Ці події і стали підставою для звернення художника до суду, з вимогами про виплату 200 000,00 грн за використання в комерційних цілях його інтелектуальної власності.

Подеякують, що при цьому власник закладу попередньо з’ясував у художника вартість використання авторського твору і не погодившись із ціною, просто роздрукував твір із інтернету.

Проте, після того як позов було подано до суду, ресторатор все ж таки погодився оплатити названу йому вартість використання картини.

 

Історія друга: “Про таке”

В 2013 році Фінляндію шокував скандал пов’язаний з Україною. З’ясувалося, що принт на тканині “Метсавякі” (“Мешканці лісу”), який більше шести років використовувала успішна дизайнерська компанія Marimekko, копія відомого малюнку української художниці Марії Примаченко “Щур в дорозі”, який знаходиться в колекції Національного музею українського народного мистецтва.

Правда в фінському варіанті щура прибрали.

Якби той принт не обрала фінська авіакомпанія для зображення на одному із своїх літаків, можливо б про даний факт порушення і не було б відомо. Проте один із поціновувачів мистецтва Марії Примаченко побачивши відповідне зображення на літаку проінформував про плагіат фінську газету, яка зробила репортаж про цю скандальну ситуацію.

Керівництво дизайнерської компанії всю відповідальність за плагіат повністю переклало на дизайнера Крістіну Ісолу, яка визнала факт порушення.

Проте, фактично до відповідальності за порушення авторського права нікого не притягнули. Оскільки не зрозуміло хто саме повинен пред’явити претензії, з одного боку авторські права належать спадкоємцям Примаченко, а права на публікацію цієї картини – вже власність Національного музею українського народного мистецтва.

Спадкоємець Марії Примаченко заявив, що особливих претензій до Marimekko не має. В Музеї заявили, що фіни після цієї історії просто зобов’язані організувати у себе виставку художниці. Малюнок на літаку зафарбували. На цьому історія і загула.

Одночасно цікаві і сумні історії, які яскраво ілюструють незахищеність інтелектуальної власності в Україні.

І прикро, що в більшості випадків авторські права порушуються саме тому, що мало хто із художників та їх спадкоємців стає на захист своїх прав, і найчастіше пасивність митців  визначає правова недосвідченість останніх. Проте, це не стосується читачів цієї рубрики)))

Всім, натхнення!

Ірена Климова


Привіт!

Темою рубрики юридичних порад від ArtBureau сьогодні стала Реєстрація авторського права

Ірена Климова натхненно та професійно!

Минулого разу ми говорили, що авторське право виникає по факту створення твору, і не потребує реєстрації. Проте автор для засвідчення свого права може зареєструвати його у відповідних державних реєстрах.
Тож, як автору зареєструвати своє авторське право?
Як завжди є декілька шляхів.

🔖 Шлях складний.
Для реєстрації авторського права подається заявка до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, що включає в себе комплект необхідних документів.
Після розгляду матеріалів заявки, за умови правильного оформлення всіх документів, Міністерство економічного розвитку та торгівлі України приймає рішення про реєстрацію авторського права, після чого видається Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір.
При реєстрації авторського права для кожного виду твору діють свої правила оформлення заявок. В них доведеться розібратися.
На сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України розміщена інформація щодо цієї діяльності Міністерства, зразки заявок та рекомендації щодо їх заповнення.
При подачі заявки автор самостійно вирішує, який обсяг твору потрібно надати у складі заявки на реєстрацію для його ідентифікації, тобто для того, щоб відрізнити цей твір від інших.
Заявка обов’язково повинна містити:
(1) заяву за визначеною формою,
(2) примірник твору у матеріальній формі (якщо це картина, то у вигляді фотографії),
(3) документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору,
(4) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір,
(5) документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва.
Процедура реєстрації з моменту подачі заявки займає 2 – 3 місяці.
Розмір зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права та за видачу свідоцтва різниться для юридичних і фізичних осіб. Для перших вони складають 161,50 гривні та 25,50 гривень відповідно, для других – 55,25 гривень та 8,50 гривень відповідно. Як бачите – недорого.
В цілому складно, але можна подужати самотужки.

🔖 Шлях простий.
Знадобиться лише паспорт автора і гроші. Автор укладає договір з компанією, яка спеціалізується на реєстрації авторських прав, оформлює довіреність і така компанія повністю бере весь процес реєстрації на себе. Готує комплект документів, подає його на реєстрацію, і після її успішного завершення вручає автору Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір.
За результатами реєстрації ви, як автор та ваш твір обліковуєтеся в Державному реєстрі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір.
Кошторис реєстрації простим шляхом складається із вартості послуг компанії – спеціаліста, вартості оформлення довіреності на представника та вартості зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права та за видачу свідоцтва. Цінова політика на відповідному ринку на послугу реєстрації авторського права різна, стартує від 600,00 грн для фізичних осіб.
Про переваги реєстрації авторського права на твір розповім в наступній публікації, вже перебрала з кількістю знаків.

Всім, натхнення!

Ірена Климова


Українським митцям, як і всім нам, доводиться жити в правовій реальності, яка існує в нашій країні. І з цією реальністю потрібно не стільки співіснувати, скільки співпрацювати. Тож ArtBureau, разом з провідним юристом Ірена Климова, запускає рубрику юридичної грамоти для художників!

Соу, Keep calm and learn the law!

Дуже часто наші митці не знають своїх прав, і відповідно не захищають їх, що дає можливість іншим особам (не таким талановитим та обдарованим) використовувати працю митців на свій розсуд та на свою користь.

Отже, що необхідно знати в першу чергу українським мистцям:

🔖 Твором образотворчого мистецтва, відповідно до чинного законодавства, є скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього дизайну тощо;

🔖 Образотворчий твір є об’єктом авторського права;

🔖 Охороні підлягають всі твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені;

🔖 Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на способи, методи його створення;

🔖 В нашій країні, як і в більшості інших, діє презумпція авторства. Тобто автором твору є особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору;

🔖 Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і для здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь – яке інше спеціальне його оформлення. Однак автор для засвідчення авторства (авторського права) може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах;

🔖 Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. І відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки;

🔖 Автору належать особисті немайнові права та майнові права на твір.
До немайнових прав відносяться право бути зазначеним або не зазначеним автором на творі, право вимагати збереження цілісності твору і право протидіяти зміні твору. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
До майнових прав відносяться виключні право на використання твору та право на дозвіл або на заборону використання твору. Майнові права автора можуть бути передані (відчужені) іншій особі.

🔖 При передачі твору образотворчого мистецтва у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення.

🔖 Автор твору, а в разі його смерті – спадкоємці впродовж усього життя автора і 70 років після його смерті користуються щодо проданих автором оригіналів творів невідчужуваним правом на одержання 5 % від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Звісно в 10 пунктах неможливо освітити весь спектр правовідносин авторів з буденністю, тому далі буде…

Сподіваюся мій правовий лікбез стане вам у пригоді.
Гарного всім дня, ще зустрінемося!

Автор Ірена Климова


🔖 Переваги реєстрації авторського права

Чи має реєстрація авторського права на твори образотворчого мистецтва хоч якісь переваги? Чи варто художнику докладати зусиль та витрачати кошти на отримання свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, коли в нашій країні законодавчо закріплена презумпція авторства? Чи приносить реєстрація авторського права додаткові преференції?

На вказані питання я дам відповіді сьогодні, як анонсувала минулого разу.

🔖 Із положень статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко зрозуміло, що автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Отже, відповідно до закону, реєстрація авторських прав – це лише формальність.
Проте, виконання цієї формальності може допомогти в спірній ситуації, опинитися в якій ніхто не застрахований.
Як ви знаєте, захисту підлягають всі авторські права, як зареєстровані, так і не зареєстровані. Однак свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, в якості доказу, за наявності судового спору, врази полегшить доказування авторства, в порівнянні з іншими можливими доказами.

🔖 Реєстрація права також підвищує ефективність його використання, оскільки цінність зареєстрованого права зростає, адже таке право можна внести до статутного фонду товариства, передати у спадок, легко ідентифікувати при укладанні ліцензійних договорів, а також реєстрація права значно полегшує заборону/дозвіл його використання.

🔖 Варто відмітити, що захист авторського права поширюється не лише на територію України. Права підлягають захисту (діють) в 175 країнах світу, зі списком яких можна ознайомитися на офіційному сайті Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, учасником якої є Україна, зокрема до нього входять: Аргентина, Австралія, Бельгія, Бразилія, Болгарія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, тощо. Це означає що автор вправі використовувати свої права на території всіх учасників Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, в тому числі, дозволяти або забороняти використання його твору, запобігати спотворенню твору та вимагати часткової участі в кожному продажу твору, що йде за першим його відступленням, здійсненим автором твору.

🔖 Із зазначеного можна зробити висновок, що основні переваги реєстрації авторського права такі:

🚩 дозволяє попереджати проблеми з доказуванням авторства та відповідно із захистом відповідного права;
🚩 збільшує цінність авторського права;
🚩 підвищує ефективність використання авторського права.

Зазначу також, що відомості про реєстрацію авторського права на твір публікуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в Офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права», який виходить три – чотири рази на рік. Із зазначеним бюлетенем можна ознайомитися на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Ознайомлення із вказаним бюлетенем може допомогти в прийнятті рішення щодо реєстрації своїх прав.
Отже, інформацією щодо переваг реєстрації авторського права ви тепер володієте, тож думайте та вирішуйте самі: «Варто чи не варто?», «Мати чи не мати?», «Бути чи не бути?».

До нових зустрічей на сторінках рубрики юридичних порад від ArtBureau та натхнення, всім!

Ірена Климова